DOI: https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2016.84141

СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ТРАНСПОЗИЦІЇ У ВКАЗУВАННІ НА МОВЦЯ

Н. Ю. ЯСАКОВА

Анотація


У статті розглянуто властиві українській мові способи вказування на мовця
за допомогою одиниць, що зазвичай реалізують граматичне значення другої або третьої осіб. Доведено, що власне-іменники найчастіше слугують засобами номінації соціальних ролей мовця, а другоособові форми подають його дії як узагальнено-особові або вимушені. Установлено, що вживання неозначено-особових речень сприяє об’єктивації висловленого, послабленню уваги до мовця як справжнього агенса.


Ключові слова


персональність; мовець; перша особа; транспозиція; семантико- прагматичний варіант; категорійне значення; соціальний статус; комунікативна роль

Повний текст:

PDF


Copyright (c) 2018 ВІСНИК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Серія Філологія

Зберегти