УНІВЕРСАЛЬНІ КОМПОНЕНТИ СИМВОЛІЧНОЇ ОБРАЗНОСТІ КАЗКОВОГО НАРАТИВУ (на матеріалі українських і англійських чарівних казок)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2018.151705Ключові слова:
символ, архетип, чарівна казка, образи-символи, символічні мотивиАнотація
Стаття висвітлює спільні компоненти символічної образності української і англійської чарівної казки зважаючи на архетипне підґрунтя семіотичних просторів казкових наративів.
Виявлені спільні образи-символи чарівних казок, зокрема ліс, дерево, яблуко, птах, тварина, вогонь і вода, із численними метафоричними й метонімічними символами-похідними.
Визначено універсальні символічні мотиви, асоційовані з образами-символами: мотив випробування, або ініціації, як проживання в царстві смерті, мотив вічної молодості, земних бажань, спокуси, переходу в потойбіччя, перетворення людини на тварину або птаха, одруження з твариною, мотив тотемного помічника тощо. Ідентифіковано й проаналізовано парадигми образів, утворених метонімічними й метафоричними похідними від базисних символів, а також синтагматичні символічні зв’язки між символами-образами і символами-мотивами.
Посилання
Аверинцев, С. С. (2006). София-Логос. Словарь. Взято з https://vk.com/doc-123642573_45189223407
Балушок, В. Г. (1988). Обряди ініціації українців та давніх слов’ян. Львів: Просвіта.
Белый, А. (2010). Символизм. Книга статей. Москва: Культурная революция; Республика.
Войтович, В. (2002). Українська міфологія. Київ: Либідь.
Дунаєвська, Л. Ф. (1997). Українська народна проза (легенда, казка) – еволюція епічних традицій. Київ: Київський університет.
Кассирер, Э. (1998). Логика наук о культуре. Избранное. Опыт о человеке. Москва: Гардарики.
Керлот, Х. Э. (1994). Словарь символов. Москва: REFL-book.
Кравченко, Н. К. (2017). Дискурс и дискурс-анализ: краткая энциклопедия. Киев: Интерсервис.
Кравченко, Н. К. (2012). Практическая дискурсология: школы, методы, методики современного дискурс-анализа. Луцьк: Волиньполіграф.
Лосев, А. Ф. (1976). Проблема символа и реалистическое искусство. Москва: Искусство.
Лотман, Ю. М. (1992). Символ в системе культуры. Избранные статьи: В 3-х томах (Т. 1: Статьи по семиотике и типологии культуры). Таллинн: Александра.
Лотман, Ю. М. (2004). Семиосфера: Культура и взрыв. Внутри мыслящих миров. Статьи. Исследования. Заметки. Санкт-Петербург: Искусство-СПБ.
Пропп, В. Я. (1946). Исторические корни волшебной сказки. Ленинград: Изд.-во Ленингр. ун-та.
Пропп, В. Я. (1928). Морфология сказки. Ленинград: Academia.
Слухай (Молотаева), Н. В. (2006). Символ в кругу смежных и близкородственных понятий. Слово. Символ. Текст. (с. 172-183). Киев.
Успенский, Б. А. (1982). Филологические разыскания в области славянских древностей. Москва: Изд-во Моск. ун-та.
Франц, М.-Л. фон. (2007). Архетипические паттерны в волшебных сказках. Москва: Класс.
Шелестюк, Е. В. (1997). О лингвистическом исследовании символа. Вопросы языкознания, 4, 125-143.
Шпенглер, О. (1993). Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории (Т. 1). Москва: Мысль.
Fromm, Erich (1957). The Forgotten Language: An Introduction to the Understanding of Dreams, Fairy Tales and Myths. New York: Grove.
Fairy-Tale Symbolism: An Overview. Oxford Research Encyclopedias. Retrieved from http://literature.oxfordre.com/view
Freud, Sigmund (1991). The Interpretation of Dreams. Harmondsworth: Penguin Books.
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
Славянские древности: Этнолингвистический словарь (1995): В 5-ти томах (Т. 1). Москва: Междунар. отношения.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Дерево до неба. Українська казка. Взято з https://kazky.org.ua/zbirky/ukrajinsjki-narodni-kazky
Добра казка. Взято з http://dobra-kazka.in.ua/kazky-narodiv-svitu/ukrajinski-kazki/bila-loshka/
Івасик-телесик. Українські традиції. Взято з http://traditions.in.ua/usna-narodna-tvorchist/ kazky/
Українська народна казка. Взято з http://svitkazok.blogspot.com/2014/02/bila-lioshka.html
Українська народна казка. Взято з http://proridne.org
Українська народна казка. Взято з https://derevo-kazok.org; http://kazka.vn.ua
Українська казка. Взято з http://kazka.vn.ua
BECUMA of the white skin. Irish fairy tales. Retrieved from https://en.wikisource.org/wiki/ Irish_Fairy_Tales_(Stephens)/Becuma_of_the_White_Skin
English Fairy Tales by Joseph Jacobs. Retrieved from https://www.pitt.edu
The Rose-Tree. English Fairy Tales by Joseph Jacobs. Retrieved from http://www.authorama.com/english-fairy-tales-5.html
Frazer, James George, Sir. The Golden Bough. New York: Macmillan. Retrieved from www.bartleby.com/196/
Irish Fairy Tales. Retrieved from http://www.sacred-texts.com.
The Son of the King of Erin and the Giant of Loch Lein. Irish Fairy Tales. Retrieved from http://bezogr.ru/irlandskie-volshebnie-skazki.html
The Soul Cages. Folk Tales and Other Tales. Retrieved from http.://oaks.nvg.org/tales-work
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
